Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хрунь
Берлін: Українське слово, 1924

Хрунь, ня́, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.