Словарь української мови (1924)/хрумтіти

by Борис Грінченко

◀ хрумсати

Словарь української мови Борис Грінченко Х хрумтіти

хрумчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хрумті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Хрустѣть. Діди.... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200.