Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хрумати
Берлін: Українське слово, 1924

Хру́мати, маю, єш, гл. Ѣсть что нибудь хрустящее. Овечка п'є там, або хрума. Сим. 197. У стані хрумають коні смашне степове сіно. Мир. ХРВ. 108.