Словарь української мови (1924)/хорома

by Борис Грінченко

◀ хорогва

Словарь української мови Борис Грінченко Х хорома

хоромина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хоро́ма, ми, ж. Зданіе, домъ. Се та хорома, що кулі іллють і ворін б'ють. Ном. № 13306. Чаще во мн. ч.: хоро́ми. а) Хоромы, большой домъ. Не літають ворони у панські хороми. Ном. № 2550. б) Сѣни. Брацл. у. Шух. I. 89. Ум. Хоро́мочка. Зробив з сосни хоромочку, хоромочку та з віконечком. Мет. 13.