Словарь української мови (1924)/хмарити

by Борис Грінченко

◀ хмарина

Словарь української мови Борис Грінченко Х хмарити

хмарка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хма́рити, рить, хма́ритися, риться, гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. Нп. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. III. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Ди́виться, мов би хма́рить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.