Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хвинтити
Берлін: Українське слово, 1924

Хвинти́ти, чу́, ти́ш, гл. Важничать. Дивись ти, як хвинтить зачав! неначе й справді пишна птиця. Гліб.