Словарь української мови (1924)/хвилівник
| ◀ хвилити | Словарь української мови Х хвилівник |
хвилілник ▶ |
|
Хвилі́вник, ка, м. Раст. Змѣевикъ, Aristolochia Clematitis L. Третя лихо зве уразом і провадить зілля: росторопшу то хвилівник, то друге безділля. Мкр. Н. 4.