Словарь української мови (1924)/хвилястий

by Борис Грінченко

◀ хвиля

Словарь української мови Борис Грінченко Х хвилястий

хвилястогривий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хвиля́стий, а, е. 1) Волнистый; волнующійся. Міус. окр. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хто ворітьми запер хвилясте море, як ринуло із черева земного. К. Іов. 84. 2) О матеріи: муаровый. Стьонжка хвиляста. Борз. у. Купила два аршини стрічки червоної хвилястої, дуже гарна — так хвиля по їй і ходе. Пирят. у. 3) О смушкѣ: „волнистый съ крѣпкими низкими волнообразными завитками“. Вас. 198.