Словарь української мови (1924)/халувати
| ◀ халепа | Словарь української мови Х халувати |
халуззя ▶ |
|
Халува́ти, лу́ю, єш, гл. Сомнительное слово, поставленное повидимому вмѣсто марнувати въ слѣдующ. стихахъ пѣсни: Ой б'єш мене, не жайлуєш, літа мої ти халуєш. Чуб. V. 610.