Словарь української мови (1924)/хабарь
| ◀ хабарницький | Словарь української мови Х хабарь |
хабатарня ▶ |
|
Хаба́рь, ря́, м. Взятка. Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Св. Л. 319. Тілько грошики лупили і одбірали хабарі. Котл. Ен. Ум. Хаба́рик.