Словарь української мови (1924)/фуяра

by Борис Грінченко

◀ фушкати

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фуяра

фуярити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фуя́ра, ри, ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377. 2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. Фуя́рка. Желех.