Словарь української мови
Борис Грінченко
Ф
фиґель
Берлін: Українське слово, 1924

Фи́ґель, ґля, м. 1) Завитокъ; архитектурное украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. Котл. Ен. VI. 70.