Словарь української мови (1924)/фиґель
| ◀ феса | Словарь української мови Ф фиґель |
фиґлювати ▶ |
|
Фи́ґель, ґля, м. 1) Завитокъ; архитектурное украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. Котл. Ен. VI. 70.