Словарь української мови (1924)/фартух

by Борис Грінченко

◀ фармужка

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фартух

фартущок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фарту́х, ха, м. 1) То-же, что и спідни́ця изъ ситца или окрашеннаго полотна. Гол. Од. 21, 49. 2) = Хвартух. Припну фартух дорогий — срібні-злоті береги, гафтована середина, — преподобна дівчина. Чуб. V. 10. Ум. Фартушо́к.