Словарь української мови (1924)/ущухати
◀ ущуліти | Словарь української мови У ущухати |
уюк ▶ |
|
Ущуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ущу́хнути, хну, неш, гл. Утихать, утихнуть. Став вітер ущухати. Котл. Ен. IV. 8. Ущухли діти, вже не кричать. Лебед. у. Ущухнув трохи галас. К. ЧР. 335. Ущухнуло море. Греб. 374.