Словарь української мови (1924)/учинятися
| ◀ учиняти | Словарь української мови У учинятися |
учистити ▶ |
|
Учиня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. учини́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Дѣлаться, сдѣдаться. Вчинилася бондарочка п'яна і глуха. Гол. І так воно скоро якось теє вчинилось. Сим. 228. Великий гріх учинився. Грин. III. 666. Чом же сим людям не вчинитись би тихими, незнаними історії героями добра людського? К. (О. 1862. III. 23). 2) Совершаться, совершиться, происходить, произойти. Ще одно тільки місце зостається, де його погибель вчиниться. Рудч. Ск. I. 135. 3) Только сов. в.? Вырости. Вчинилася густа та висока лоза. Конст. у. 4) Заквашиваться, закваситься. Млинець той сам і мелеться, сам і вчиняється, сам і міситься. Рудч. Ск. I. 137.