Словарь української мови (1924)/учащати

by Борис Грінченко

◀ учащання

Словарь української мови Борис Грінченко У учащати

учений ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Учаща́ти, ща́ю, єш, гл. 1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Шевч. 569. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. Посл. З того часу став учащати що-вечора. МВ. 2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай. Кіевск. у.