Словарь української мови (1924)/утікати

by Борис Грінченко

◀ утікання

Словарь української мови Борис Грінченко У утікати

утікацький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Утіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. утекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Утікав перед вовком, а впав на медведя. Ном. № 1790. Від напасти полу вріж та втікай. Ном. № 1758. 2) Втекать, втечь.