Словарь української мови
Борис Грінченко
У
утуга
Берлін: Українське слово, 1924

Уту́га, ги, ж. = Туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким говорити. Грин. III. 397. Яка ж мені за тобою втуга великая. Грин. III. 219.