Словарь української мови (1924)/утирити

by Борис Грінченко

◀ утирач

Словарь української мови Борис Грінченко У утирити

утиритися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ути́рити, рю, риш, гл. Вбросить, ввалить, втиснуть, втащить. Втирив у криницю усю сіль. Мнж. 79. Дитину в город майстрові на года завдати, мов у яку неволю втирити. К. (О. 1862. III. 22).