Словарь української мови (1924)/утаювати

by Борис Грінченко

◀ утасуватися

Словарь української мови Борис Грінченко У утаювати

утаюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ута́ювати, ута́юю, єш, сов. в. утаї́ти, утаю́, ї́ш, гл. 1) Утаивать, утаить. Що він тобі буде казати — не втаюй від мене. Мир. Пов. II. 75. Шила в мішку не втаїш. Ном. 2) Удерживать, удержать. Один такий був здоровий, що духом уб'є чоловіка. Як пішов причащатися та духу не втаїв, то трохи священник не впав навзнак. ЗОЮР. I. 163.