Словарь української мови (1924)/устілка
◀ устилатися | Словарь української мови У устілка |
устіль ▶ |
|
У́стілка, ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть у́стілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чорт-має підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Нп. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. II. 165. Ум. У́стілочка.