Словарь української мови (1924)/устиджати
| ◀ устидатися | Словарь української мови У устиджати |
устидитися ▶ |
|
Устиджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. устиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Стыдить, пристыдить. Стала його устиджати. Чуб. V. 582.
| ◀ устидатися | Словарь української мови Борис Грінченко У устиджати |
устидитися ▶ |
|
Словарь української мови — У
устиджати
Борис Грінченко
1924
Устиджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. устиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Стыдить, пристыдить. Стала його устиджати. Чуб. V. 582.