Словарь української мови (1924)/уста
| ◀ успятки | Словарь української мови У уста |
уставання ▶ |
|
У́ста́ и вуста́, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Ном. № 2315. Сей народ устами мене шанує. Єв. Мр. VII. 6. У ко́го в рука́х, у того й в уста́х. При потчиваніи гостя напиткомъ отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. Ном. № 11603. І кри́хти в уста́х не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. Федьк. Золоті́ у те́бе у́ста. Какъ ты хорошо, красиво говоришь. К. Досв. 118. З у́ст ні па́ри. Молчитъ, не говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Шевч. 28. Ум. Устонька(ки́), у́стка, у́сточка(ки). З чистих усток 'но словенько. Гол. I. 19. Шкода ж моїх красних усток. Гол. I. 294.