Словарь української мови (1924)/упускати

by Борис Грінченко

◀ упускання

Словарь української мови Борис Грінченко У упускати

упускне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. упусти́ти, щу́, стиш, гл. 1) Впускать, впустить. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. Ном. 2) Ронять, уронить. Впустила додолу гребінця. Мет. 167. Буду пити через силу і краплі не впущу. Мет. 63. 3) Упускать, упустить, выпустить. Упустила долю, упустила щастя, та вже й не піймаю. ЗОЮР. II. 238. Ой впустила голубонька, да вже й не піймаю. Мет. 65. 4) Опускать, опустить. Оце як упустите мене в колодязь, то держіть віровку. Рудч. Ск. I. 102. 5) При инкрустированіи: вставлять, вставить въ дерево металлъ и пр. Шух. I. 306, 309.