Словарь української мови (1924)/управляти

by Борис Грінченко

◀ управити

Словарь української мови Борис Грінченко У управляти

управлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Управля́ти, ля́ю, єш, сов. в. упра́вити, влю, виш, гл. 1) Вставлять, вставить, вдѣлать. Вподовж стіни управлена.... рулка. Мнж. 134. 2) Покончить, сдѣлать, убрать. Коситься легко.... за день і управили ті п'ятдесят, чи шо, десятин. Мнж. 127. 3) — до чо́го, у що́. Обучать, обучить чему. Наші хлібороби не дуже квапляться дітей своїх у ремество вправляти. К. (О. 1861. I. 313).