Словарь української мови (1924)/управитель
| ◀ управителів | Словарь української мови У управитель |
управителька ▶ |
|
Управи́тель, ля, м. Управляющій. Дармо тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли. МВ. (О. 1862. I. 102). А пан з костьолу їхав, чи управитель, а не пан. Шевч. 514.