Словарь української мови (1924)/упослід
◀ упослі | Словарь української мови У упослід |
упосліджати ▶ |
|
Упослі́д, нар. 1) Послѣ. Вх. Зн. 73. 2) Наконецъ, въ заключеніе.
◀ упослі | Словарь української мови Борис Грінченко У упослід |
упосліджати ▶ |
|
Словарь української мови — У
упослід
Борис Грінченко
1924
Упослі́д, нар. 1) Послѣ. Вх. Зн. 73. 2) Наконецъ, въ заключеніе.