Словарь української мови (1924)/уподоба
| ◀ уподвійні | Словарь української мови У уподоба |
уподобати ▶ |
|
Уподо́ба, би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. Канев. у. Уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. Чуб. V. 27. До вподо́би бу́ти, припада́ти. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! МВ. II. 20. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. Ном. В уподо́бі бу́ти. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. Г. Барв. 270. З уподо́бою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. К. ХП. 116. Ум. Уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька. Г. Барв. 447.