Словарь української мови (1924)/упогонити
◀ упоганитися | Словарь української мови У упогонити |
уподвійні ▶ |
|
Упогони́ти, ню́, ниш, гл. Умѣть, быть въ силѣ погонять воловъ, запряженныхъ въ плугѣ, и управлять ими. Я оціх волів сам упогонив, а хлопець не впогоне. Волч. у. (Лобод.).