Словарь української мови (1924)/упин
◀ упильнувати | Словарь української мови У упин |
упинати ▶ |
|
Упи́н, ну, м. 1) Удержъ, остановка. Нема впину вдовиному сину. Мет. 14. 2) Препятствіе, задержка. Добре було чумакові, як не було ніде впину. Черк. у. См. Спин.