Словарь української мови (1924)/упереджати

by Борис Грінченко

◀ уперед

Словарь української мови Борис Грінченко У упереджати

уперезати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. упереди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Опережать, опередить, обогнать. Пустився він так скоро, що й упередив передніх. Чуб. II. 18. 2) Предупреждать, предупредить. Подол.