Словарь української мови (1924)/умовкати
| ◀ умовка | Словарь української мови У умовкати |
умовлений ▶ |
|
Умовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. умо́вкнути, ну, неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Г. Барв. 154. Навіки милий глас умовк. Котл. Умовк кобзарь сумуючи. Шевч. 51.