Словарь української мови (1924)/умисне
| ◀ умислити | Словарь української мови У умисне |
умисний ▶ |
|
Уми́сне, нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101.
| ◀ умислити | Словарь української мови Борис Грінченко У умисне |
умисний ▶ |
|
Словарь української мови — У
умисне
Борис Грінченко
1924
Уми́сне, нар. Умышленно, нарочно. Випитувала вона усе те умисне, шоб чоловіка свого піймать. Грин. II. 101.