Словарь української мови (1924)/умивати

by Борис Грінченко

◀ умивання

Словарь української мови Борис Грінченко У умивати

умиватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Умива́ти, ва́ю, єш, сов. в. уми́ти, уми́ю, єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі шатоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114. Вмива́ти ру́ки від чо́го. Отказываться отъ чего. Теперка вмивають руки від поля, а потому буде казати, що поля нема. Камен. у. 2) Сносить, снести водой. Як вода́ вми́ла (що, кого). Исчезъ безъ слѣда. Рудч. Ск. I. 81.