Словарь української мови (1924)/улічити

by Борис Грінченко

◀ улітку

Словарь української мови Борис Грінченко У улічити

улляти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Улічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Отсчитать. 2) Обчесться. Другим ще докладала лишку, а тут одного яйця нема до сотні — влічила я. Новомоск. у. (Залюб.). 3) Вылечить. Щоб серце улічити, тра козака любити. Гол. I. 331.