Словарь української мови (1924)/улюбляти
| ◀ улюблений | Словарь української мови У улюбляти |
улюблятися ▶ |
|
Улюбля́ти, ля́ю, єш, сов. в. улюби́ти, блю́, биш, гл. 1) Только несов. в. Долюбливать. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143). 2) Только сов. в. Полюбить. Дуже вже цього хлопця улюбила. Зміев. у. Голуба убив, голубку влюбив. Чуб. V. 246. Я улюби́в що. Мнѣ понравилось что-нибудь. Дав нам привелей осягти під город поля, гаї і сіножаті, які сами улюбимо. К. ЧР. 225.