Словарь української мови (1924)/укручувати

by Борис Грінченко

◀ укруть

Словарь української мови Борис Грінченко У укручувати

укручуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Укру́чувати, чую, єш, сов. в. укрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Ввинчивать, ввинтить. 2) Вматывать, вмотать, заматывать, замотать, обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре вкрутив його. Грин. II. 3. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти. Рудч. Ск. I. 3. 3) Отрывать, оторвать. Укрути́ти но́са, хвоста́. Сбить спѣсь. Ном. № 4174. 4) Впутывать, впутать (въ дѣло).