Словарь української мови (1924)/укоріти
◀ укорити | Словарь української мови У укоріти |
укорливий ▶ |
|
Укорі́ти, рі́ю, єш, гл. О ткани: напитавшись чѣмъ либо, сдѣлаться твердой какъ кора. Так побив, що сорочка на йому вкоріла, — т. е. въ крови засохла. Черн. у.