Словарь української мови (1924)/уймати
◀ уймак | Словарь української мови У уймати |
указ ▶ |
|
Уйма́ти, ма́ю, єш, сов. в. уйми́ти, млю́, ме́ш и уня́ти, уйму́, ме́ш, гл. Брать, взять, отнимать, отнять. Був їден богач і тілько вже богацтва мав, аж не мав де подіти. І вже йшов до Господа Бога, аби їму пан Біг троха уймив того богацтва. Гн. II. 132.