Словарь української мови (1924)/узяти
| ◀ узьмінь | Словарь української мови У узяти |
узятися ▶ |
|
Узя́ти, візьму́, меш, гл. 1) Взять. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Взяла коня за гнуздечку. Мет. 74. Як же мені, козаченьку, раненько ходити? Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити. Мет. 83. Візьмем її додому, нехай вона у нас живе. Рудч. Ск. II. 32. А із школи його взявши, коня купила. Шевч. 135. Бог його взяв. Онъ умеръ. Неха́й його́ лихи́й ві́зьме. Чортъ бы его взялъ. Шевч. 79. 2) Достать, добыть, взять. Ми народ не вольний — де нам взяти. Ном. № 1310. 3) Получить. Взя́ти в шку́ру. Быть побитымъ, получить порку. Виграв батько справу: взяв у шкуру і додому пішов. Чуб. 1. 231. 4) Надѣть. Треба сорочку білу взяти. Г. Барв. 441. І як прийшов до хати, та взяв білу сорочку та і вмер. Драг. 4. 5) Взять, приняться, начать, пуститься, стать. Виймив шабельку, взяв калину рубати. О. 1862. IV. 27. Як узяв він їхати. Тоді він взяв та горобців наслав. Рудч. Ск. I. 82. Взяла дівчина білі руки ламати. Лукаш. 128. 6) — кого́ (за себе). Жениться на комъ. Люблю я дівчину, треба її взяти. Мет. 47. Як заслужиш пару волів і ясну оружину, — яку схочеш, таку й возьмеш молоду дівчину. Мет. 42. Яка з тебе хазяйка буде? Та тебе ніхто не візьме за себе. Стор. I. 9. Візьмеш мене за жінку. Рудч. Ск. I. 145. 7) Охватывать. Юнону взяв великий жах. Котл. Ен. Взяла мене журба й туга: зосталася я без друга. Грин. III. 676. Узяли́ його́ думки́ та гадки́. Сильно онъ задумался. ЗОЮР. I. 118. 8) — го́ру. Взять верхъ, побѣдить. 9) — жа́ром. Бросить въ жаръ. Пропасниця вже морозом перетрусила та взяла жаром. Черномор. 10) — за ні за́-що. Ни во что поставить, пренебречь. Взяли сиротину люде за ні за що, люде говорять: „сирота ледащо“. Грин. III. 409. 11) — на зу́би. Бранить. Питався чорт баби: що о Бозі говорять люде? Славлять, величають! А що о мені? Якось вас дуже на зуби взяли. Ном. № 198. 12) — нату́ру. Усвоить привычку. 13) — нена́висть на ко́го. Возненавидѣть кого. Яке моє життє буде? Та й її, як я візьму на неї ненавість. Г. Барв. 201. 14) — свою́ во́лю. Дѣлать по своему, какъ себѣ угодно, что хотѣть, то и дѣлать. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережечки промиває, а лиманські коси засипає. Грин. III. 592. 15) — у залі́за, у кайда́ни. Заковать въ цѣпи, въ кандалы. 16) — у яси́рь. Взять въ плѣнъ. Стор. II. 58. 17) — шлюб. Обвѣнчаться. Чуб. II. 82, 83. Я з Києва повернуся, та й візьму шлюб з тобою. Мет. 106. Пішли до церкви і взяли шлюб. Чуб.