Словарь української мови (1924)/уздрівати

by Борис Грінченко

◀ уздоровляти

Словарь української мови Борис Грінченко У уздрівати

уздріватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Уздріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. уздрі́ти, уздрю́, ри́ш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Ном. № 437 І. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Рудч. Ск. I. 119. Вздріла уранці, що тебе нема. Кв. I. 215. Доброго нічого там не вздріла. Гліб. Ой коби я свого любка на годинку вздріла. Гол. IV. 454.