Словарь української мови (1924)/ужиток
| ◀ ужитний | Словарь української мови У ужиток |
ужиточний ▶ |
|
Ужи́ток, ку, м. 1) Польза. Ой з нашого закохання ні слави, ні вжитку. Мет. 78. З мене нема громаді ніякого вжитку. Стор. I. 229. 2) Потребленіе. На хазяйський вжиток. 3) Ужи́тки. Достатки, имущество. Оставляю тобі.... всі мої ужитки, всі мої ужитки і маленькі дітки. Нп. О. 1861. IV. 93. Сосниця-роскошниця, великі вжитки: кругом вода, а в середині біда. Ном. № 741.