Словарь української мови (1924)/уділяти
| ◀ уділити | Словарь української мови У уділяти |
удіти ▶ |
|
Уділя́ти, ля́ю, єш, сов. в. уділи́ти, лю́, лиш, гл. Удѣлять, удѣлить, дать. Бог нам дав, і людям вділяймо. Ном. № 4496. Моя ненько, моя матінко? Нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила? Мил. 197. Кому ви (мати мертва) нас уручаєте, кому ви нас уділяєте? Мил. 200 Я й хату їм збудую, і города вділю, і поля дам. Г. Барв. 327. Почали вони з братом ділиться хазяйством і вділили дурневі коростявого бичка. Грин. I. 208.