Словарь української мови (1924)/удовольняти
| ◀ удовольнити | Словарь української мови У удовольняти |
удовольнятися ▶ |
|
Удовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. удовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Не вдовольнили (чимсь) Охрєма. Рудч. Ск. I. 75. Коло Дідони терся, м'явся, її щоб тільки вдовольнить. Котл. Ен. I. 23.