Словарь української мови (1924)/уджиґнути
| ◀ удесятеро | Словарь української мови У уджиґнути |
удивитися ▶ |
|
Уджиґну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. I. 251. 2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині. 3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати. 4) = Ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. НП. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.