Словарь української мови (1924)/удвох
| ◀ удвоє | Словарь української мови У удвох |
удвуконь ▶ |
|
Удво́х, нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755.
| ◀ удвоє | Словарь української мови Борис Грінченко У удвох |
удвуконь ▶ |
|
Словарь української мови — У
удвох
Борис Грінченко
1924
Удво́х, нар. Вдвоемъ. Хоч ох, та вдвох. Посл. Тому добре, хто вдвох. Ном. № 10755.