Словарь української мови (1924)/угледіти

by Борис Грінченко

◀ угластий

Словарь української мови Борис Грінченко У угледіти

угледітися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Угле́діти, джу, диш, гл. 1) Увидѣть, замѣтить, усмотрѣть. Рудч. Ск. I. 60. Стара сиділа на присьбі і здалека вгледіла сина. Стор. М. Пр. 56. Як угледять, то христяться. Шевч. 24. 2) Досмотрѣть, уберечь. Як не гледів, а не вгледів груш у садку, — хтось обтрусив уночі.