Словарь української мови (1924)/уволяти
| ◀ уволю | Словарь української мови У уволяти |
уворатися ▶ |
|
Уволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. уволи́ти, лю́, ли́ш, гл. Исполнять, исполнить (желаніе). Вволив єси, чого ледачі допевнялись. К. Пс. 244. Вволи́ти во́лю. Исполнять желаніе. А циганочко да ворожечко, ой уволи мою волю: да причаруй ти да козаченька, що гуляє зє мною. Нп.