Словарь української мови (1924)/уводити
| ◀ уводини | Словарь української мови У уводити |
уводитися ▶ |
|
Уво́дити, джу, диш, сов. в. увести́, уведу́, де́ш, гл. 1) Вводить, ввести. Пан увів дідову дочку в свої горниці. Чуб. Вво́дити у славу, у несла́ву. Позорить. Пожалійте сиротину і не вводьте в славу. Котл. НП. 345. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. — у хрест, у зако́н. Крестить. Введуть дитину у хрест. Грин. II. 23. Мир. ХРВ. 23. 2) Обманывать, обмануть. Він мене уводить, до иншої ходить. Гол. III. 336.