Словарь української мови (1924)/убірання

by Борис Грінченко

◀ убіральник

Словарь української мови Борис Грінченко У убірання

убірати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Убіра́ння, ня, с. 1) Одѣваніе. 2) = Убрання. Ой піду охотою в службу: дадуть мені тісне убірання. Чуб. V. 154. Ум. Убіра́ннячко. Та жаль мені дівуваннячка, дівочого убіраннячка. Грин. III. 478.